Ангели (із співом колядки «Небо і земля нині тор­жествують» вносять вертеп до хати):

Чесний ґаздо, чи приймаєте нас із вертепом звеселити вас?

Г ос п од а р. Приймаємо, приймаємо.

Перший Ангел. Ми йдемо з країв не ближніх і зайшли до сеї хижі, бо хочемо показати в Віфлеємі Божу Матір.

Другий Ангел. Вона Сина породила, в ясла в сіно положила, воли мирно румигають, Дитя паров зігрівають.

Перший Ангел. Вівчарі прийшли до хліва, принесли і сира, й хліба, Матір Божу пригощають, мале Дитя забавляють.

Другий Ангел. Де вівчарі? Щось не вижу! Най заходять в сесю хижу!

Перший Вівчар (у гуні до п'ят, з палицею). Гей-гоп! Я тут! Ходив я літо горами із білими вівцями: Та не сам я ходив — з цімборою. Лише Дубну — ста­не передо мною.

Другий Вівчар (одягнений, як і перший). Гей-гоп! Я тут! Був я на зимівці та годував білі вівці. При­йшов вовк вівцю одну узяти — та вояк поміг його про­гнати. Коли Дубну до землі ногою, най вояк той ста­не передо мною. Вояк (з дерев'яною шаблею, з пістолею). Не хо­тів я цісарю служити та пішов я лісами блудити. І най­шов я, де жиють опришки. Чую: кличуть мене з сеї хиж­ки. А в цій хижці жиють добрі люди — ні мені, ні їм біди не буде.

Перший Вівчар. Будь із нами — не буде ти біда. Не стрічав ти десь нашого діда?

Вояк. Я го видів стояти на ґанку, цілуючи смолаву циганку.

Другий Вівчар (голосно кличе). Діду, діду! Ходи на бесіду.

Д і д (в гуні, має великий горб, тягне за собою ци­ганку). Гей-гоп! Я тут! Не сердіться, що я припізнився, і бо у мене часівник зломився. Ще до того стрітив я на ґанку оцю стару премудру циганку, попросив її поворо­жити, чи довго ще мені по світу ходити.

Циганка (це легінь у довгій жіночій сукні, у ве­ликому квітчастому платку). Позолотіть ручку, і вам погадаю.

Перший Вівчар. Спершу хочемо чути, що ти нашому дідові нагадала.

Циганка. Що буде жити ще стільки років, як про­жив.

Другий Вівчар. Гей, діду! Скільки вам років? Дід. І я кажу, що жони — то сороки.

Другий Вівчар. Які сороки? Я вас звідую, скільки вам років.

Дід. І я кажу, що з жонами много мороки.

Перший Вівчар. Не про жін вас, діду, звіду­ють, а про ваші роки.

Д і д. Які буряки?

Перший Вівчар: Діду, не сердіть нас, бо ска­жемо ващій бабі, що ви з циганкою на ґанку цілува­лися.

Дід. Не цілувалися, а зігрівалися. Цар Давид чо­му святим став? Бо з чужими жонами спав! А коли мав стільки років, як я, молоду жону собі взяв, аби коло нього спала, а як змерзне, аби його покрівцем укривала. А я не цар — я старий вівчар, святим стати не збираю­ся, та й від чужих жін не зарікаюся.

Циганка (дістає із плахти, що була прив'язана ззаду, ляльку). Ви чуєте дідову провину. Най собі бе­ре сесю дитину!

Перший Вівчар. Ви, діду, согрішили та підете у пекло?

Д ід. Я би хотів, аби ми було тепло.

Чорт (вдягнений у все чорне, на голові роги, зза­ду телячий хвіст, у руках дерев'яні вила, лице вимаще­не сажею). Хто згадував про пекло? Кого туди взяти?

Дід. Мого зятя! Бо з хижі мене виганяє, жебрати заставляє.

Чорт. А може і тобі час прийти у гості до нас?!

Перший Ангел. Діду, покайтеся!

Дід. Га?

Другий Ангел: Діду, моліться!

Дід. Га!

Другий Вівчар. Кажуть вам, аби ви молилися!

Дід. Не буду милитися, бо мило дороге!

Перший Вівчар. Вам кажуть стати на коліна!

Дід. Я не маю на продаж сіна. А коли один терх і продам, то треба купити шваблики, нафту і сіль.

Другий Вівчар. Вам кажуть, діду, перехрести­тися!

 Дід. Та якось буду крутитися.

Перший Вівчар. Діду, не сердіть нас, бо ска­жемо вашій бабі, що у циганки від вас дитина.

Дід. Каюся: моя провина.

Другий Вівчар. То треба вам помолитися.

Д і д. Айбо й я можу змилитися.

Перший Вівчар. Кажіть: «В ім'я Отца...».

Д і д. Я ти не отець.

Перший Вівчар. Кажіть: «...і Сина...».

Д і д. Мої сини пішли за вівцями.

Перший Вівчар. Кажіть: «і святого Духа...».

Д і д. Кажеш, що оглух я?

Перший Вівчар. Кажіть «Амінь!»

Д і д. Я ще найду на тебе камінь!

Чорт. Ходи, ходи, діду, зі мною!

Вояк (шаблю — в одну руку, пістолю у другу). Не руш діда, бо буде тобі біда!

Чорт (з-за дверей). Ще прийде до мене грітися.

Вояк. Щезла нечиста сила, що людей страшила. Ганьба сумно нам стояти, треба нам колядувати.

Другий Вівчар. Діду, яку колядку нам заколя­дувати?

Дід (називає колядку). Сесю колядку заколядуй­мо, щастя, здоров'я всім повінчуймо.

 

Д і д. Вінчуємо вам, чесний ґаздо, з газдинькою і діточками, сі свята відсвяткувати і від тепер через рік других дочекати. На многая літа!

Ангели (беруть вертеп і зі співом колядки «Див­ная новина» виходять).

Чорт (вбігає). Діду, баба йде сюди грозити тебе!

Д і д (до Циганки). Тікаймо, бо біда буде!

Перший Вівчар (до другого). Ходімо Діда до­ганяти, бо забіжить у страху в дебрі, та може страти­тися.

Чорт (до господарів). Чи видите, як я їх скоро випотарайкав. А то би сиділи і гостилися. Так платіть мені за се!

 

Ґазда. На, випий погарчик, не снив би-сь ся!