Святий вечір

Сніг на подвір'ї притих...
Сіли ми під рушниками.
Ложки для нас і для тих,
Що не з нами.

Ах, та невже я забув
Діда, і бабу, і тата?
Їхню пекучу журбу
Ще пам’ятає ця хата.

Тиху трапезу – навпіл.
Звичай – немов озоріння.
Падали з свічки на стіл
Давні язичницькі тіні.

О, не минаймося, ні!
Хай не холоне вечеря...
Плакали мама...
Смутні
Предки стояли у дверях.

х х х
Крізь сито спогадів
просіюю літа...
А наді мною – зірка золота.
Летить полова в очі та в уста...
А наді мною – зірка золота.
                                                   (Петро Шкраб`юк)